ostap21


Олег Рыжков

Немного писатель и художник. А ещё инженер, романтик, циник, прагматик, бабник, еретик.


Previous Entry Share Next Entry
Казочка.
ostap21


Сірко та цукрова кість.
Жив собі на селі собака, і кликали його Сірком. Гарно жив бо з дитинства мав хазяїв. А всім відомо, що добрий хазяїн не тільки не вижене собаку у погану погоду, а ще й нагодує кашею зі шкварками. І хоча каша – це не ковбаса, та все одно дуже добра страва. За це Сірко полюбляв хазяїв та справно виконував свою роботу – брехав на незнайомих п’яниць, що вештались біля тину, ганяв котів, та інколи вив на луну.
І все було б нічого, та одного разу до сусідської хати на літо заселився чоловік. І почались у Сірка дива дивні. Кожного вечора сусід через паркан кидав кісточку. І не аби яку кісточку, а цукрову, зі справжнім ніжним мозком усередині.
Полюбив Сірко сусіда більше ніж хазяїна. Ніколи не гавкав, а побачивши, крутив хвостом так, що бджоли ховались по вуликах. Ще б пак, цукрова кість це вам не каша, хоч і на шкварках.
Одного вечора хазяїва кудись поїхали. Та це б нічого, але і сусід кудись подівся. Собака почав хвилюватися. «Що ж це коїться, - думав Сірко, - де моя солодка кісточка»? Він бігав біля паркану, притулявся до щілини та підстрибував, намагаючись побачити добродійника.
Настала ніч.
Хвилювання спочатку змінилося занепокоєнням, а потім і тугою. Десь опівночі Сірко припинив бігати, полив землю біля яблуні, ліг під хатою та засумував.
І тільки під ранок рипнула хвіртка, а у дворі з’явився сусід. Собака підскочив на радощах, тявкнув і кинувся до годувальника. Той почухав пса за вухом, посміхнувся і з розмаху врізав по макітрі заступом. Потім відкрив двері до хати, та шмигнув у темряву.

Мораль.
Не завжди сахарна кісточка краще від каші зі шкварками.


?

Log in

No account? Create an account